Церква для усіх людей на землі це – святиня, символ
їхньої віри. Якої нації чи віросповідання ми б не були – усі наші молитви у
християнських храмах, мечетях чи синагогах линуть до єдиного Бога. Кожен храм
має свою неповторну історію становлення – свій «життєвий» літопис. В Україні
багато святинь, історія яких сягає сивої давнини, але й не мало храмів,
спорудження яких розпочалося на зламі ХХ та ХХІ століть.
Викликає подив та вражає своєю красою та величчю храм св.
апостолів Петра і Павла УПЦ КП в с.
Давидів. Та не менш вражаючою є історія його будівництва, спорудження якого
почали в кінці ХХ ст. і завершили на початку ХХІ ст.
В кінці 80-их на початку 90-их рр. минулого століття в
Україні
почалися чвари на релігійному грунті. Не оминули вони й
Давидова. Міжконфесійний конфлікт у нашому селі був затяжним та неодноразово
набував драматичного характеру. Багато чого, доволі болючого та неочікуваного,
було пережито у той час, стверджують очевидці подій. 14 жовтня 1991 р. конфлікт було розв’язано.
Греко-католицькій громаді було передано храм Різдва Пресвятої Богородиці, за
який велася боротьба, а православна громада отримала земельну ділянку під
будівництво нового храму. За два місяці (з 22.10.1991 по 18.12.1991) на
отриманій ділянці було збудовано каплицю св. Миколая, а у 1992 р. розпочалося
будівництво 9-ти купольного храму св. апостолів Петра і Павла. Площа храму 1200 м², висота 35 м. На спорудження святині
використано 1 млн цеглин. Камінь на закладання фундаменту під храм возили з
Карпат. У цьому році планується завершити розпис стін храму та іконостасу. На подвір’ї церкви
збудовано дзвіницю.
Святиню збудовано силами та коштами православної громади
с. Давидів, а також на значні пожертви меценатів:
Р. Греня, М. Домашівця, Б. Глови, Озгюр Єнера, Б.
Дубневича та сільського голови І. Хруня.
Особливої шани та подяки за вагомий внесок у будівництво
каплиці св. Миколая та храму св. апостолів Петра і Павла заслуговує його настоятель
– отець Григорій Манюк.
У 1985 р. після смерті отця Степана Стахурського, який
був настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці в с. Давидів 22 роки, у наше
село прийшов молодий священик – отець Григорій Манюк, який одразу завоював
авторитет та повагу у вірян. З його ініціативи та при допомозі усієї тоді ще
православної громади с. Давидів було зроблено ремонт у храмі Різдва Пресвятої
Богородиці та насаджено багато ялинок біля святині, які до сьогодні виросли і стали
окрасою храмового подвір’я. Час спливав і доля розпорядилася по своєму. У
жовтні 1991 року, після розв’язання міжконфесійного конфлікту, отець Григорій
разом із православною громадою залишає храм Різдва Пресвятої Богородиці і
починає будівництво каплиці св. Миколая та храму св. апостолів Петра і Павла.
Біль на душі та радість на серці – думаю такі почуття охоплювали отця Григорія
на той час. Біль від пережитого і радість від здобутого, адже не кожному
поколінню доля дарує можливість будувати святині, а йому, як і багатьом іншим –
подарувала. Отець цей Божий дарунок прийняв належно: згуртував довкола себе
православну громаду, меценатів і з Божою допомогою збудували величний храм св.
апостолів Петра і Павла – символ віри, надії, любові та вічності, окрасу нашого
села, куполи якого видніють за багато кілометрів від мого рідного Давидова.
Жителі мого села та всі хто їде дорогою Львів – Івано-Франківськ милуються красою та величчю храму.
Ось такою є одна із сторінок історії мого села.
Немає коментарів:
Дописати коментар